Ми живемо у цьому світі,
Прагнемо розкоші, слави, утіх.
Ми забули, чиї ми діти.
Розлучив нас із Богом гріх.
Але Він про нас пам’ятає
І любов’ю серце горить.
Нас, як блудного сина, чекає,
Щоб обняти й благословить...
А Ісус подає тобі руки,
Каже кожному: “ Здравствуй, привіт!
Я не хочу з тобою розлуки,
Я для тебе здобув Божий світ,
Я за тебе пішов на страждання,
Біль і гріх я поніс за вас...”
Бог чекає... Не вічне чекання.
Вже приходить призначений час!
Він вернеться на хмарі, у славі.
Наречену покличе Свою!
Буде правити в Новій Державі.
Честь і славу Йому воздаю!
А тобі вирішувать треба,
Що ти скажеш сьогодні Йому,
Щоб піднятись до Божого неба?!
Що ти вибереш? Світло?!!!
Пітьму?!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Конец комедии - Светлана Капинос Наш ответ Чемберлену, в смысле Константину, на его "Возвращение с острова" http://www.proza.ru/texts/2008/01/09/238.html
Вместо того чтобы готовиться к экзамену по «Христианской теологии», я всё воскресение убила на этот рассказ! (Костя, ты виноват, если я не сдам!)
«Нате, ешьте плоть мою…»
Выкладываю, как есть, без шлифовки, ибо некогда мне. Любуйтесь: вот он, с ещё необрезанной пуповиной, в кровях и водах.
Надеюсь, что румяные критики мои будут довольны справедливым возмездием!
(Да, зачёт я успешно сдала – по латыни, коей поверхностным знанием не преминула воспользоваться!)
